Магія Давніх Богів
Магія Давніх Богів — це сила часів до людської свободи. Вона здатна одночасно торкатися Тіла, Часу, Пам’яті й Функції, але саме ця повнота і є небезпекою: маг перестає бути автором дії й стає посудиною, крізь яку говорить давніша формула.
Сила без людського автора
Школа, яку називають магією Давніх Богів, стоїть вище за звичайні людські поєднання, бо охоплює майже весь долюдський Цикл: Тіло, Час, Пам’ять і Функцію. Не менш важливе те, чого в ній немає. Вона природним чином не включає людську вільну Волю й Душу. Тому джерело описує божественне плетіння не як просто сильніший різновид чаклунства, а як повернення до старої архітектури, де космічна Функція здатна діяти, не питаючи людського суб’єкта, що той обирає.
Її активні канали відповідають первородним або спотвореним божественним традиціям, що збереглися в пізнішій релігії: Сонце й Закон — для Аполлона; вино, безумство, а в пізніх тлумаченнях і лід — навколо Діоніса/Гал’Теруса; поглинання й Зірка — навколо Кібели/Кебели. Так само широкі й операції: нав’язати сяйливий порядок і клятви, викликати екстатичний спалах геніальності або безумства, згорнути поля й форми в процес поглинання. Це не звичайні технічні модулі, які можна безпечно відтворити навчанням. Радше людина дозволяє первородному патерну використовувати своє тіло як отвір у світ.
Ціна — перетворення на посудину. Що повніше відкривається канал, то менше місця лишається магові, щоб залишатися суб’єктом. Мова стає «мовою бога»; особистий намір замінюють одкровення, несамовитість, наказ або апетит. Джерело прямо каже, що школа здатна одночасно посилювати багато магічних можливостей саме тому, що силу вже не створює й не організовує одна людина. Тому рідкісні божественні посудини можуть творити події масштабу дива, водночас утрачаючи ту людяність, яка зазвичай вирішує, заради чого диво взагалі відбувається.
Релігійна історія Ауреліона додатково ускладнює цю школу. Забута ельфійська Тріада й пізніший людський Тріумвірат не збігаються між собою ідеально; пізні імена та доктрини можуть бути спотвореннями, пережитками або політичними переписуваннями давніших сил. Ця неоднозначність належить до Легенд і богослов’я, а не до механічного ядра. Механічно магія Давніх Богів лишається тим самим застереженням: доступ до більшого обсягу Старого Світу не робить мага вільнішим. Він лише робить його суміснішим з епохою, коли свобода ще не була визначальною людською перевагою.
