Елементалі
Елементалі — не істоти, що керують вогнем, водою, повітрям або землею. Це самі процеси, які відбуваються без особистості всередині: часткова форма, відсутність особистого Часу, Пам’яті й Волі та Функція, здатна пережити будь-якого свідка.
Коли подія набуває форми
Кодекс відносить елементалів до трансцендентних, бо саме питання «чи живі вони?» вже поставлено неправильно. Їхній формальний профіль містить лише часткове Тіло й активну Функцію. Особистий Час відсутній, Пам’ять відсутня, Воля відсутня, Душа відсутня. Вони не живуть послідовністю переживань. Полум’я, зобов’язане стерегти поріг, натиск вітру, що не дозволяє пройти, або вода, яка поводиться як межа, можуть мати достатньо форми, щоб із ними битися, так і не стаючи особистістю.
Їхнє походження пов’язане з Бунтом Стихій — зворотним рухом, що настав після спроб утримати світ в ідеальній Гармонії. Це пов’язує елементалів із найдавнішою ельфійською проблемою. Ельфи колись керували ріками, лісами, горами й погодою через пряму стихійну мережу. Пізня магія прямо вважає такий чистий стихійний контроль небезпечним і архаїчним: мережа стала самодостатньою й відкинула користувачів. Тому сучасні культури підходять до стихій через соціальні й метафізичні фільтри — шторм через морський культ, вогонь через жертву, кістку через Пам’ять, природу через друїдичне ставлення, — а не уявляють сиру матерію нейтральною школою.
На найглибшому рівні космології підземель елементалі стоять на Порозі Інобуття перед більш індивідуальними Пограничниками Грані. Тут їхня Функція стає архітектурною. Вони не патрулюють межу тому, що хтось їх призначив. Межа проявляється ними. Вогонь, повітря, вода й земля стають випробуваннями того, чи здатна істота, що спускається, продовжити шлях до області, де звичні відмінності починають розпадатися. Тому джерело називає елементалів «вартовими переходів», водночас відокремлюючи їх як категорію від наступних Пограничників.
Для людського мисливця елементаль здається ворожим, бо перегороджує шлях. Для Великого Циклу ворожість — випадковий опис. Процес не може ненавидіти мандрівника більше, ніж скеля ненавидить тіло, що падає. Небезпека саме в неможливості домовитися: немає біографії, до якої можна звернутися, Пам’яті, яку можна присоромити, Волі, яку можна переконати. Треба зрозуміти Функцію, задовольнити її, відвести вбік або пережити.
