Феї
Феї — залишки ельфійської природи після того, як гармонія перестала бути цілісною. Вони існують у договірному Часі: форми зберігаються через умови, угоди й ігри, але позбавлені незворотного вибору, який дає людському життю Душу.
Життя, записане як договір
Феї — не мініатюрні ельфи й не просто вціліла ельфійська нація. Тексти про походження підкреслюють цю різницю. Коли ельфійська гармонія зруйнувалася, фрагменти колишнього зв’язку з природою збереглися у вигляді духів, змінених форм і фей. Останні втратили гармонію й набули примхи, гри та договірної магії. У формальному Великому Циклі вони напівживі: Тіло, Час, Пам’ять, Функція й навіть щось схоже на Волю можуть проявлятися, але всі вони умовні. Їхня тяглість залежить від договору, а не від незворотного плину особистого Часу.
Ця різниця пояснює особливу мораль оповідей про фей в Ауреліоні. Фея здатна дати обіцянку, поставити умову, винагородити буквальний послух і покарати порушення пункту, але джерело говорить, що це не створює Душу автоматично, бо остаточного, незворотного вибору немає. Функція — гра. Час — договір. Пам’ять не твердне в таке саме смертне минуле. Людська обіцянка страшна тим, що людина, яка її дала, може пізніше пошкодувати — і все одно лишиться відповідальною за зроблене. Договір феї страшний тим, що умова здатна пережити саме каяття. Важливо не те, що мовець відчує завтра, а те, чи діє правило.
У Гілдглейді ця різниця стає політично вибухонебезпечною, бо Королева Фей перетворює логіку свого виду на громадянську машину. Вона не тотожна всім феям, але її Золотий договір, Театр Ілюзій і ритуальна економіка показують, чого здатне досягти договірне існування в масштабі міста. Кров стає Золотом, Золото — обліком, облік — літургією. Сама Королева повертається неповно через квазі-Душу й договір — це особливий стан, який не можна переносити на кожну молодшу фею. Але її сила не дозволяє списати фейське існування на фольклор: договір здатен стати інфраструктурою реальності.
Тому феї стоять між давнім залишком і сучасною інституцією. Вони успадковують частину ельфійської близькості до тканини світу, але вже не володіють ельфійською Гармонією. Натомість вони домовляються з фрагментами. Двері, стежки, будинки й місцеві духи стають питанням умов і винятків. Люди часто називають це примхою. Кодекс пропонує холодніше прочитання: примха — так виглядає закон, коли закон приватний, умовний і виконується істотою, чий Час не вимагає колись перерости гру.
