Гобліни
Гоблінів визначає не дурість, а скорочений горизонт: Час продовжує текти, але пошкоджені Тіло й Пам’ять стискають вибір до найближчої вигоди, роблячи винахідливість звичною, а довгострокову мету — складною.
Хитрість без горизонту
Записи про гоблінів починаються із суперечності. Загальний огляд походжень називає їх дрібними й численними «іскрами катастрофи», що виникли з руїн гном’ячих машин. Пізніша таксономія Великого Циклу говорить дещо конкретніше й інакше: гобліни ніколи не були людьми, а їхня нинішня форма виникла як побічний продукт Золотого Прокляття, що отруїло Тіло й Пам’ять, але лишило сам Час у русі. Звичайна енциклопедія обрала б одну версію. Кодекс Ауреліона зберігає обидві, бо розбіжність змінює сенс гоблінів. Одна традиція робить їх дітьми зламаної Структури; інша — дітьми цінності, що зіпсувалася до рівня біології.
Модель Циклу пояснює характерну гоблінську кмітливість без карикатури. Їхній Час продовжує йти. Вони здатні вчитися, імпровізувати й планувати. Пошкоджена тяглість, що перетворює план на життя. Пам’ять рвана й нестабільна; Функція ситуативна; Воля існує, але тягнеться до найближчої вигоди й виживання. Джерело навіть допускає теоретичну можливість Душі — і відразу пояснює, чому вона майже не виникає: Золото знову й знову розриває ланцюг осмисленого вибору. Гоблін може бути надзвичайно розумним у наступній угоді й усе ж насилу відчувати того далекого себе, якому доведеться жити з її наслідками.
Спільна культура з орками західних степів розвиває цю рису, а не лікує її. Орки приносять силу, дисципліну й етику честі; гобліни — чисельність, пристосовуваність і машини. Під Червоним Вітром гоблінські техномагістри тлумачать того самого воєнного ідола, чиї накази чують орочі Закликачі Вітру, але перекладають його «веління» у формули, піротехніку й штормові вози. Ця близькість до машин добре узгоджується з традицією «гном’ячих іскор», не доводячи її. Як і всюди в Ауреліоні, культурна подібність — свідчення, а не відсутній рядок родоводу.
Саме тому людська зневага до гоблінів не помічає найтривожнішого. Народ, оптимізований під найближче теперішнє, може бути винятково ефективним у світі, що руйнується. Довгі інституції вимагають довіри до майбутнього. Набіги, чорні ринки, розбирання руїн і катастрофи винагороджують протилежне. Золоте Прокляття, можливо, звузило гоблінську Волю, але сам Ауреліон дедалі більше стає місцем, де короткий горизонт перетворюється на конкурентну перевагу.
