Хатіфнафти
Хатіфнафти — людська Пам’ять, що пережила власне тіло. Через Золотий договір, сферичний якір і підміну Часу людина витісняється зі смертного циклу й стає умовною присутністю — наполовину духом, наполовину громадянським інструментом.
Людина, що лишилася після себе
Хатіфнафти з’являються, коли прагнення безсмертя успішно зберігає не ту частину людини. Формальна таксономія називає їх розділеними людськими духами: напівживими істотами, що виникли із Золотого Договору, сферичного якоріння й підміни нормального виходу Часу через плоть. Їхній Цикл зберігає Пам’ять і Функцію в подобі квазі-Часу, тоді як Душа вважається втраченою або незавершеною. Людське тіло не лишається вічно молодим. Час перенаправляється настільки насильно, що тіло виштовхується з циклу, а Пам’ять продовжує існувати без нього.
Джерело прямо пов’язує цей стан із людськими спробами обдурити смерть через договір із Королевою Фей. Договір, сфера або Золотий якір утримують те, що інакше пішло б. Це не звичайне воскресіння й не вампірське хижацтво. Вампір зберігає тіло, позичаючи в інших; ліч зберігає мертве тіло й особистий архів за допомогою свідомо створеного ритуального годинника; хатіфнафт зберігає людську Пам’ять після того, як тіло перестало бути центром системи. Умовне безсмертя тут ближче до витіснення, ніж до продовження.
Гілдглейд дає цим сутностям соціальну роль. Пізній довідник лору описує хатіфнафтів як напівдуші й напівтіні, що служать живому місту ліхтарями та вартовими: те, що перехожий приймає за вуличний предмет, іноді спостерігає. Образ розкриває приховану економіку Золотого договору. Знать шукала тяглості — і стала інфраструктурою. Історія епохи Білих Королів говорить, що знать Гілдглейда зникла й стала «Розділеними» — терміном, що сильно перетинається з категорією хатіфнафтів, хоча джерело прямо не стверджує, що кожен Розділений дворянин є хатіфнафтом.
Їхня хронологія сама суперечлива. Таксономія рас відносить вирішальну людську спробу породити хатіфнафтів до V епохи, тоді як загальна схема епох перелічує їх серед результатів III епохи — золотого форматування свободи. Кодекс не повинен обирати одну дату. Можливо, рання поява передувала пізній формалізації; можливо, перед нами просто дві несумісні хронології. У будь-якому разі суперечність пасує самому предмету: істота, народжена з витісненого Часу, зафіксована в історії, яка не може домовитися, коли вона ввійшла в історію.
