I Ера: Сірі Володарі
Перша людська епоха починається до того, як людство до кінця розуміє, чим став час. Сірі Володарі правлять серед руїн, друїди розкопують сили зниклих народів, а перші чудовиська часто народжуються зі спроби уникнути смертності, а не прийняти її.
Людство до встановлення часу
Перша людська Ера — не чистий початок. Людство з'являється після Темного Інтервалу у світі, вже заповненому машинами, застиглою Пам'яттю й геологічними шрамами, яких не будувала жодна жива культура. Особистий Час тепер існує, але він настільки новий, що ще здається нестабільним. Джерело неодноразово підкреслює: люди не є нащадками ельфів або гномів; вони — наслідок розриву, що зробив можливими множинність, вибір і смертну тривалість. Тому перші суспільства успадковують ландшафт, старший за їхні поняття про нього.
Сірі Володарі належать цій невизначеності. Хроністи не можуть погодитися, чи були вони ранніми людськими правителями, вцілілими слугами ельфів або гібридами між онтологічними режимами. Сама неясність відповідає епосі: категорії особистості ще не затверділи. Поруч з'являються лічі, рання нежить, орки, що поєднують людські тіла й гномські ядра, та інші спроби відмовитися від нової нестабільності Часу. Те, що пізня теологія називає потворністю, тут часто починається з практичного питання: чи може людина відмовитися від самої умови становлення?
Зелені Друїди — справжній інтелектуальний клас епохи, але навіть вони не винахідники в сучасному сенсі. Вони археологи давнішої реальності. Вони видобувають ельфійську Гармонію, гномську Структуру й драконячу силу, пропускають цю спадщину через людську Волю й називають результат магією. Їхні гаї — лабораторії, збудовані з ритуальної Пам'яті; їхня мудрість — не стільки одкровення, скільки небезпечний акт перекладу між епохами.
Ера закінчується не загальною датованою війною, а відходом. Кажуть, друїди першими зрозуміли, що людство обере золото. Вони йдуть «у туман» — формулювання, яке джерело навмисно лишає відкритим як географію, ритуал і метафору. Після них залишаються руїни-оракули й цивілізація, що вже достатньо навчилася в старого світу, щоб стати амбітною в наступну епоху.
