Кротолюди
Кротолюди несуть історію через тунелі, а не через літописи. Їхня Пам’ять прив’язана до місця, Час повільно тече в замкненому підземному житті, а рідкісний усвідомлений вихід з успадкованого шляху здатен стати актом Волі.
Пам’ять під землею
В Ауреліоні кротолюдів описують як підземних людей, чий зв’язок зі світом поступово звузився настільки, що саме місце стало формою Пам’яті. Їхній Час і далі проходить крізь тіло, але рухається повільно, майже в’язко. Значуще минуле для них — не обов’язково послідовність датованих подій. Це шахта, камера, завалений прохід, жила каменю, впізнавана на дотик. Пам’ять локальна й може передаватися через місця. З тієї самої замкненості виростає Функція: вижити, зберегти маршрут, утримати доступ, не дати підземному порядку обвалитися.
У результаті виникає народ, у якого метафізику важко відокремити від географії. Для людини поверхні переїзд може змінити біографію. Для громади кротолюдів втрата тунелю здатна означати втрату частини самої структури, в якій зберігається біографія. Джерело не стверджує, ніби камінь буквально містить кожен особистий спогад; воно говорить, що їхня Пам’ять прив’язана до місця, а Воля рідко виходить за межі тунелю. Звідси природно випливає не лише містичний, а й політичний висновок: територія для них — не просто власність. Це частина безперервності існування.
Їхнє походження навмисно лишене невизначеним. Загальна таблиця рас говорить про адаптацію до середовища — про людей підземелля, сформованих ізоляцією. Раніший огляд походжень стверджує, що в людську епоху їх створили як «народ землі», можливо друїди, а можливо Червоні Королі. Ці пояснення не рівнозначні. В одному кротолюди — результат адаптації, в іншому — чийсь проєкт. Ауреліон зберігає обидві версії, і така невизначеність особливо пасує народові, найдавніша історія якого лежить нижче архівів наземних королівств.
Таксономія Великого Циклу лишає їм один примітний шлях виходу. Душа трапляється рідко, але може виникнути, коли кротолюд свідомо покидає успадкований підземний порядок. Це не означає, що кожна подорож на поверхню є просвітленням. Сенс у тому, що обраний вихід здатен перетворити Функцію на Волю. Знайомий тунель приписує, що має бути зроблено; справжній вихід доводить, що була можлива інша дія. Тому історії кротолюдів про відхід, вигнання й загублені входи означають значно більше, ніж просто розповіді про подорожі. Це історії про те, чи може маршрут стати долею — і чи можна від долі відмовитися.
