Мікозиди
Мікозиди — живі колонії, в яких окрема особина є найменш надійною одиницею опису: Час триває, але Пам’ять розподілена по грибному життю, а Функція зводиться до продовження росту.
Народ без однини
Мікозиди змушують Кодекс запитати, чи зобов’язаний народ складатися з особистостей. Таблиця Великого Циклу класифікує їх як живих мутантів, що виникли через стихійну біомутацію. Час іде, тіла ростуть, Функція лишається зв’язною, але Пам’ять належить колективу, а не окремій особині. Індивідуальному організму Воля не приписується, Душа у стандартній схемі відсутня. Тому тіло мікозида здатне діяти, не будучи кінцевим місцем тієї особистості, яка діє.
Найтривожніше формулювання джерела перевертає мову зараження. Коли одна істота виявляється захопленою, сказано там, можливо, не людина заразилася грибом, а гриб заразився людиною. Це важливо, бо змінює напрям тяглості. Людина припускає, що особистість починається всередині одного тіла, і боїться, що колонія її зітре. Логіка мікозидів допускає протилежне: колонія може зберігати щось від кожного поглинутого тіла, розподіляючи Пам’ять по більшому організму, який жоден окремий рот не має права назвати цілком своїм.
Їхня історична поява пов’язана з Грибним Маршем. Спори затопили південні ліси; люди тижнями випалювали хащі; з попелу піднялися перші мікозиди. Ранніші ельфійські матеріали теж фіксують гриби, що реагували на голоси, та інші природні викривлення, залишені неконтрольованим перетворенням світу, але джерело прямо не називає сучасних мікозидів нащадками ельфів. Безпечніше бачити тут тематичний, а не генеалогічний зв’язок: в Ауреліоні природа давно перестає бути пасивним середовищем, а мікозиди — один із найзавершеніших соціальних наслідків цього процесу.
Через це людські питання про особистість мікозидів майже комічно помиляються масштабом. «Хто в них головний?» — питання, яке передбачає, що Пам’ять, мета й рішення мають бути зосереджені в одному місці. Таблиця Циклу відповідає, що індивідуальної Волі у мікозидів майже немає. Але вона не відповідає, чи може розподілений організм мати колективну суб’єктність, яку сама таблиця не призначена вимірювати. У світі, де крисолюди вже ставлять індивідуальність під сумнів роєвою Пам’яттю, мікозиди роблять ще один крок: можливо, суб’єкт — не істота в лісі. Можливо, суб’єкт — сам ліс.
