Суперечливі версії походження рас
Біблія світу Ауреліона зберігає більше ніж одну відповідь на низку питань походження. Орки, гобліни, мяуриси, кротолюди й темні ельфи показують розлом між ранніми історіями походження та пізньою таксономією Великого Циклу.
Коли походження не сходяться
Суперечності в походженні народів Ауреліона ширші за одну суперечку про орків і гоблінів. Ранній блок пояснює народи через міфічне походження, історичні катастрофи й зовнішню схожість. Пізня класифікація питає вже про інше: як усередині народу працюють Тіло, Час, Пам’ять, Функція й Воля. Два шари часто вказують в один бік, але не завжди описують один механізм. Вважати один простим перефразуванням іншого означало б стерти інформацію, яку джерело досі зберігає.
Найясніший приклад — орки. Рання версія називає їх дітьми спотвореної енергії зламаних гномських машин. Пізня онтологія відносить їх до нежиті: живі тіла, чиє Час замінене сурогатом війни, гномським ядром і повторюваним насильством. Обидві версії зберігають машинне джерело, але розходяться в тому, чи народився народ із вивільненої енергії, чи це людські тіла, перетворені впровадженою механічною безперервністю. У гоблінів розходження сильніше. Спочатку вони з’являються поруч з орками як малі численні «іскри катастрофи»; пізніше класифікуються як живі мутанти Золотого Прокляття, чиї Тіло й Пам’ять отруєні золотом, а не аварією гномських машин.
Мяуриси й кротолюди несуть подібні тріщини вже всередині людської історії. Ранній рядок робить мяурисів людьми, спотвореними Синьою Чумою; пізня онтологія описує їх як біологічних нащадків людей, що жили серед сильної концентрації фей, лише з частковою мутацією. Кротолюди спочатку названі народом людської епохи, можливо створеним друїдами або Червоними Королями як «люди землі»; пізніше — просто підземними людьми, зміненими ізоляцією середовища. Змінюють категорію й темні ельфи: рання історія робить їх вигнанцями, що пішли в підземні ріки й печери, тоді як пізня модель Великого Циклу — ельфійською культурою, яка ритуально зупинила власний Час і зберегла Пам’ять та Функцію ціною майбутнього.
Кодекс не вигадує примирення. Можливо, частина відмінностей колись виявиться різницею між народною генеалогією та метафізичною таксономією; інша частина може бути справжньою редакційною еволюцією біблії світу. Джерело не дає універсального правила, що розв’язувало б усі випадки. У робочих статтях пізня класифікація Циклу використовується там, де вона задає явні онтологічні поля, а ранні версії походження зберігаються як суперечливі свідчення, а не мовчки видаляються.
