Походження рас
В Ауреліона немає чистого генеалогічного дерева. Його народи походять від трьох божественних спроб зробити існування стійким — Гармонії, Структури та особистого Часу — і від помилок, мутацій та договорів, залишених цими спробами.
Три задуми, безліч помилок
Найдавніші генеалогії Ауреліона починаються не зі спорідненості, а з рішень. Аполлон намагався втримати світ Гармонією й доручив це завдання ельфам; Кібела відповіла хаосу Структурою й дала гномам світ механізмів, формул і Функції; Діоніс розірвав схему, принісши особистий Час, пристрасть і можливість сказати і «так», і «ні». Ельфи та гноми були інструментами божественного проєкту. Люди стали першим народом збереженої традиції, чиєю визначальною властивістю було не підкорення задуму, а здатність від нього відступити. Тому пізні хроніки читають історію народів менше як дерево крові й більше як реєстр того, що кожен космологічний експеримент не зумів утримати.
Ельфійська лінія закінчується без звичайного спадкоємця. Ельфи поводилися з природою як із живою тканиною й вирощували саму реальність: ріки можна було спрямовувати, ліси змушувати будувати, вітри — збирати врожай. Коли мережі стали самодостатніми, а стара Гармонія обернулася проти господарів, народ розчинився у світі або пішов у змінені форми. Залишилися не прямі нащадки, а фрагменти: звіролюди зі спроб поєднувати живі форми, тролі, пов’язані з Бунтом Природи, духи місць, феї, що обміняли втрачену гармонію на примху й договір, і темноельфійські культури, які зберегли Пам’ять ціною замороження майбутнього.
Гномська лінія зазнає поразки інакше. Гноми замінювали невизначеність ремеслом, доки ремесло не пережило майстрів. Міста стали машинами, формули — літургією, і після катастрофи двері продовжували відчинятися, а кузні працювати без живої руки. Компендіум походжень називає орків і гоблінів серед побічних продуктів цього краху. Пізні онтологічні таблиці ускладнюють родовід: орків описують як живі Тіла, чий Час замінено гномськими ядрами й циклом війни, а гоблінів — як продукт Золотого Прокляття, а не машинного походження. Джерело не примирює ці традиції повністю, і Кодекс не повинен удавати, ніби примирює.
Форми людського походження ще менше схожі на генеалогію. Вампіри зберігають Тіло, відмовившись від власного Часу й позичаючи Пам’ять; кротолюдів описують або як підземних людей, змінених ізоляцією, або як навмисно створений друїдами чи Червоними Королями «народ землі»; мяуриси пов’язані водночас із громадами серед високої концентрації фей та з Блакитною Чумою. Навіть Гілдглейд названо «помилкою» людської лінії: містом, перетвореним на живий вузол жадібності. Тому походження в Ауреліоні — не питання «хто кого народив», а питання, яка частина формули — Час, Тіло, Пам’ять, Функція, Воля чи Душа — змінилася, коли народ знайшов спосіб вижити.
